Зламані

Ого, яка красива стилізація меню була. І у фона теж подібна. Спрайт же трохи вибивається з загального стилю, як мені здалося.

Я люблю оці такі історії, що розкривають людські особистості в таких обставинах як у грі, і просто таки вражена була сюжетним поворотом. Бо трохи знудилася протягом сюжету, аж потім бац!

Так багато виборів у такій манюній грі, але частина з них якось ніби про одне і те ж.

От музика ще гарно доповнювала настрій гри, особливо коли вже знаєш про що історію. Ух.

Добра перша спроба себе на джемі! Успіхів~

По запуску мене зустрічає миле мінімаліастичне меню і приємна музика. Вона чудово передає настрій всієї історії, створює такий затишно-вбивчий вайб. Наче й ми в біді і хтось має вмерти, але музика тобі каже: хай там як, усе буде добре.

Графіка прикольна, спрайт з пістолетом трохи мемний, але мені подобається.

Основна претензія, як завжди, до сюжету, бо все інше зроблено гарно. Як на мене, то система виборів тут абсолютно зайва і скоріше не те, що нічого не дає історії, а навіть псує і забирає слова, які можна було використати інакше. У кінці ми дізнаємося, хто закрив їх, але жодна з кінцівок не дає ніякого пояснення, окрім слів, що хлопець хотів провести більше часу (...). Хоча гг прописаний як кріповий сталкер-мудак, тому може цього й достатньо для його мотивації, але все одно. Деякі вибори працюють за теоремою Ескобара, один із виборів дає рядок "...".

Попри це історія все одно доволі непогана, можливо, навіть подорож. Сюжет є, персонажі є, проблема є, от тільки розв'язки нема.

Про Вольфа сказати щось складно, бо він слабо прописаний, а розкриття головного героя ми отримуємо вдосталь.